Личный кабинет

Имя

Пароль

Запомнить меня


Забыли пароль?
Зарегестрироваться

Опросы:

Какие просьбы о помощи вызывают у Вас доверие и мотивируют откликнуться?

Сообщение в социальных сетях с просьбой перепоста или лайка
Объявление о сборе средств в печатных СМИ
Объявление о сборе средств по телевиденью или радио
Объявление о сборе средств на форумах
Объявление о сборе денег посредством акций и проектов
Объявление о сборе средств на благотворительных ящиках
Объявление о сборе денег посредством проведения мероприятий


Результаты опроса
Все опросы


 

Наши партнёры


Автор: Юрист
Разместил: Admin2   Дата: 2017-02-22 14:37
Законом України «Про відпуски» встановлені наступі види відпусток:

1) щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
додаткова відпустка за особливий характер праці
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях

4) соціальні відпустки:
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку
відпустка у зв'язку з усиновленням дитини
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи
5) відпустки без збереження заробітної плати

Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів. (ст. 6 КЗпП).

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про відпуски» Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку - інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
З огляду на вищенаведені статті можна дійти до висновку, що шляхом реалізації права на відпуски, працівник може перебувати отримати час для реабілітації звернувшись до роботодавця із заявою про надання відповідного вид відпуски.

Окрім цього, відповідно до статті 170 Кодексу законів про працю (КЗпП) Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Статтею 40 КЗпП передбачено право розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Так, згідно п.5ч.1 ст. 40 КЗпП, Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
Звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП можливе у разі втрати особою працездатності більш як на чотири місяці поспіль. Якщо працездатність триває менш як чотири місяці або більш як чотири місяці, але з перервами, хоча й короткочасними, підстав для звільнення працівника з роботи немає.
За особами, які тимчасово втратили працездатність внаслідок захворювання на туберкульоз, місце роботи або посада зберігається протягом 12 місяців. За працівниками, яким заподіяно трудове каліцтво або які отримали професійне захворювання, місце роботи зберігається на весь час відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, незалежно від того, з чиєї вини сталося трудове каліцтво.
Не можна звільняти працівника за тривалу непрацездатність і тоді, коли працівник фактично приступив до роботи після хвороби, навіть якщо до цього він був відсутній більше чотирьох місяців.
Через тривале нез’явлення на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності можуть бути звільнені працівники, направлені за рішенням суду до психоневрологічної лікарні на примусове лікування від алкоголізму.
Власник може зберігати місце роботи чи посаду за працівником, який тривалий час хворів, на строк і більший від чотирьох місяців, якщо це не порушує нормальної роботи підприємства, оскільки пункт 5 статті 40 КЗпП дає право власнику або уповноваженому ним органу звільнити працівника, який тривалий час хворів, але не зобов’язує його до цього. Тобто вирішальною є не тривалість хвороби працівника, а потреба в ньому на підприємстві.
До підстав звільнення, що зазначаються у наказі, можуть включатися: доповідна записка керівника, якому підпорядкований працівник, про негативні наслідки відсутності працівника на робочому місці для виробничого процесу, листки непрацездатності, довідки з медичних установ, за наявності на підприємстві профспілкового органу — рішення про надання згоди на звільнення.

Комментарии: (0)   Рейтинг:
Пока комментариев нет